Ветеранам обіцяли 5% державних контрактів: паперова фікція чи реальний механізм?


    Громадська організація «ЗАХИСТ ОБОРОННИХ ФОНДІВ» розпочинає перевірку практичного виконання окремих положень Закону України «Про ветеранське підприємництво».

   Йдеться про те, чи стали передбачені законом механізми реальним інструментом для ветеранів, чи залишаються лише декларацією державної політики.


    Предметом перевірки ГО є не загальні заяви про підтримку ветеранів, а фактичне виконання двох конкретних механізмів, передбачених статтею 9 Закону України «Про ветеранське підприємництво»:
    запровадження зарезервованих контрактів для суб’єктів ветеранського підприємництва на рівні до 5 відсотків відповідних бюджетних програм;
    забезпечення права суб’єктів ветеранського підприємництва на отримання без проведення аукціону в оренду державного або комунального майна, що не міститься в Переліку першого типу, для здійснення підприємницької діяльності.


    Попередній пошук, здійснений фахівцями ГО у відкритих джерелах та в електронній системі публічних закупівель, не дав змоги виявити конкретні процедури, прямо позначені як зарезервовані контракти для суб’єктів ветеранського підприємництва.
    Тому ГО підготувала та направила запити до найбільших розпорядників бюджетних коштів, державних замовників і суб’єктів державного сектору, щоб отримати офіційну відповідь: чи існують такі зарезервовані контракти у 2026 році, де вони оприлюднюються та як саме суб’єкти ветеранського підприємництва можуть взяти в них участь.


    Окремий блок запитів стосується державного майна. ГО просить повідомити, чи визначені об’єкти, які можуть бути передані суб’єктам ветеранського підприємництва в оренду без проведення аукціону, куди має звертатися ветеранський бізнес, хто приймає рішення та які документи необхідні для реалізації цього права.


    За результатами отриманих відповідей ГО «ЗАХИСТ ОБОРОННИХ ФОНДІВ» підготує публічний аналіз стану практичного виконання окремих положень Закону України «Про ветеранське підприємництво». Організація повідомить суспільству, які механізми реально працюють, які органи вже забезпечили практичне виконання закону, а де норми залишаються лише на папері та потребують негайного впровадження або нормативного доопрацювання.