«Укроборонпром»: якщо фаворит уже призначений, навіщо оплачувати його пошук?
В «Укроборонпромі» знову оголосили конкурс на посаду Генерального директора.
Але конкурс ще навіть не дійшов до пошуку кандидатів. Першим етапом наглядова рада назвала відбір професійного консультанта з добору персоналу.
Сергій Боєв тим часом уже керує компанією.
Тобто можливий переможець визначився раніше, ніж рекрутер, який має шукати йому конкурентів.
13 липня Кабінет Міністрів звільнив Боєва з посади заступника Міністра оборони за власним бажанням. Уже наступного дня наглядова рада призначила його виконувачем обов’язків Генерального директора АТ «Українська оборонна промисловість».
Саме це рішення мало б отримати чітке документальне пояснення.
Хто запропонував кандидатуру Боєва? На підставі яких матеріалів? Чи розглядали інших осіб? Чому тимчасове керівництво не доручили одному зі штатних заступників? Як голосували члени наглядової ради?
ГО «ЗАХИСТ ОБОРОННИХ ФОНДІВ» поставила ці питання в офіційному запиті та попросила надати рішення, відкриту частину протоколу, кадрові документи й обґрунтування призначення. Окремо запитали, чи надходили рекомендації щодо кандидатури Боєва від Офісу Президента, Кабінету Міністрів, Міністерства оборони або інших посадових осіб.
«Укроборонпром» не відповів по суті.
Товариство одним реченням повідомило, що «переважна більшість» запитуваних відомостей нібито не є публічною інформацією. Які саме відомості, з яких причин і чи існують відповідні документи — не уточнило.
Тобто призначення відбулося, але походження кадрового рішення залишили закритим.
Ми не стверджуємо, що наглядова рада отримала готову кандидатуру ззовні. Але її відмова назвати ініціатора, показати мотиви й результати голосування породжує саме таке враження.
І це вже третя кадрова історія «Укроборонпрому» за одним сценарієм:
спочатку — виконувач обов’язків;
потім — конкурс;
потім — перемога того, кого вже призначили керувати.
У 2024 році Олега Гуляка спочатку призначили виконувачем обов’язків. Потім провели конкурс за участю понад 20 претендентів. Переміг Гуляк.
Питання не в його професійності. На нашу думку, він був одним із найсильніших керівників «Укроборонпрому».
Питання в самій послідовності: наглядова рада спочатку зробила кадровий вибір, а вже потім запропонувала іншим кандидатам із ним змагатися.
У 2025 році схема стала ще очевиднішою.
16 липня Президент публічно заявив: «Герман Сметанін очолить Укроборонпром». Конкурс на той момент ще не розпочався.
Через шість днів Сметаніна призначили виконувачем обов’язків. Після цього оголосили «відкритий та прозорий конкурс». У ньому взяли участь 14 кандидатів. Переміг Сметанін.
Тепер наглядова рада призначила Боєва і лише після цього почала процедуру пошуку нового генерального директора.
Третій випадок поспіль уже виглядає не як випадковість, а як кадрова модель.
Пошук і попередню оцінку кандидатів у попередніх конкурсах здійснювала міжнародна рекрутингова компанія Odgers Berndtson.
Це платна професійна послуга. І навряд чи символічна.
Але скільки саме заплатив «Укроборонпром», за яким технічним завданням працювали консультанти та що входило до вартості відбору, товариство не повідомило.
Ми просили надати договори, технічні завдання, фактично сплачені суми, платника та джерело фінансування конкурсів 2024 і 2025 років.
У відповідь — жодної цифри.
Не оприлюднено й порівняльних результатів, критеріїв оцінювання та документальних підстав, за якими чинного виконувача обов’язків визнавали найкращим кандидатом.
Кандидатів порахували.
Вартість пошуку і правила вибору — приховали.
Натомість товариство детально повідомило про винагороду самих членів наглядової ради.
За 2024 рік, 2025 рік і перше півріччя 2026 року їм виплатили понад 43,4 мільйона гривень до оподаткування. Повна винагорода одного члена ради у 2025 році становила 290 тисяч гривень на місяць.
Власну винагороду наглядова рада дозволила порахувати до копійки.
Вартість найму рекрутерів і документи про призначення керівника — ні.
Висока винагорода сама по собі не є проблемою. Але за такі кошти суспільство має право очікувати не формального голосування за невідомо ким запропоновану кандидатуру, а незалежного рішення, яке можна перевірити за документами.
Сам факт призначення потенційного учасника конкурсу керівником ще до визначення його умов уже ставить під сумнів відкритість процедури.
А відмова пояснити, хто запропонував цього кандидата, чому обрали саме його та скільки коштуватиме пошук альтернатив, лише посилює ці сумніви.
Тому питання просте:
якщо керівника призначають до початку конкурсу, навіщо потім оплачувати його пошук?
Щоб справді обрати найкращого?
Чи щоб професійний консультант підтвердив кадрове рішення, яке наглядова рада вже оформила?
