У гучній “земельній справі Чернишова” зазвичай говорять про посадовців, забудовника, підозри, застави та можливі мільярдні втрати держави. Але за всіма гучними прізвищами є менш помітна, проте дуже важлива частина цієї історії — реєстр.
Бо будь-яка земельна схема починається не з паркану і не з будівельної техніки. Вона часто починається значно тихіше — з документа, підпису і запису в Державному реєстрі речових прав.
Саме такий реєстровий слід у справі навколо державного активу на вул. Тираспольській, 43 у Києві став предметом уваги ГО «Захист оборонних фондів».
Йдеться про спробу незаконного заволодіння земельною ділянкою площею понад 11 гектарів у столиці.
За версією слідства, одним із перших кроків у цій історії стала реєстрація права власності на землю за державою в особі Мінрегіону. І тут з’являється важлива деталь: як озвучувалося у суді, заяву на таку реєстрацію нібито підготували представники забудовника, а підписав її виконувач обов’язків державного секретаря Мінрегіону Плащенко. Водночас у публічному просторі його прізвище не фігурує серед підозрюваних у цій справі.
Після звернення ГО «Захист оборонних фондів» Міністерство юстиції провело камеральні перевірки двох приватних нотаріусів — Кузьменко Ю.В. та Чорногуз О.В. Саме вони здійснювали ключові реєстраційні дії щодо цієї землі та майна.
Результат перевірок — жорсткий: обом нотаріусам анульовано доступ до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
І це важливо. Бо Мін’юст не обмежився попередженням чи тимчасовим блокуванням. Було застосовано один із найсуворіших заходів у сфері державної реєстрації — анулювання доступу до реєстру.
Чому це не просто “технічна помилка”
Для пересічного громадянина реєстраційні дії можуть звучати як щось бюрократичне й другорядне. Насправді саме запис у реєстрі часто вирішує долю майна.
Якщо в реєстрі з’являється право власності, право користування або право забудови — це вже не просто папір. Це юридична основа для подальших договорів, рішень, будівництва, судових спорів і фактичного використання активу.
У справі на Тираспольській, 43 усе починалося з реєстрації права власності на землю за державою в особі Мінрегіону. На перший погляд, нічого дивного: держава зареєструвала землю за державним органом. Але саме тут і виникають ключові питання.
Йдеться про земельну ділянку сільськогосподарського призначення. Тому потрібно було чітко з’ясувати, який саме орган мав право діяти від імені держави щодо цієї землі, хто подав заяву, на підставі яких документів і чи підтверджували ці документи виникнення права.
Далі була друга хвиля реєстраційних дій. У квітні 2023 року інший нотаріус оформила право постійного користування землею за держпідприємством, право забудови для приватної компанії та право власності на майновий комплекс за цим же держпідприємством.
Особливо важливим тут є суперфіцій — право забудови. Простою мовою, це юридичний ключ, який відкриває можливість будувати на землі. А коли йдеться про державну землю в Києві площею понад 11 гектарів, такий “ключ” має видаватися лише за бездоганних правових підстав.
Мін’юст встановив те, що в подібних історіях є критичним: права в реєстрі з’явилися на підставі документів, які не давали достатніх підстав для їх реєстрації.
Іншими словами, реєстр мав спрацювати як фільтр, а не як двері. Нотаріуси мали б відмовити, але натомість у реєстрі з’явилися записи, які стали фундаментом для великої майнової схеми.
Чому анулювання доступу — це серйозно
У державній реєстрації є різні види реагування. Можна обмежитися м’якшими заходами, наприклад тимчасовим блокуванням доступу або іншим дисциплінарним рішенням.
Але в цій історії Мін’юст застосував саме анулювання доступу.
Це означає, що нотаріус фактично втрачає можливість здійснювати реєстраційні дії в Державному реєстрі речових прав. Для нотаріуса це не формальність, а дуже серйозний професійний наслідок.
Особливо показово, що в одному майновому сюжеті йдеться одразу про двох нотаріусів, які проводили різні, але взаємопов’язані реєстраційні дії. Це вже не виглядає як випадкова помилка в одному документі.
Це виглядає як сигнал: реєстровий блок цієї справи потребує не меншої уваги, ніж гучні політичні чи кримінальні епізоди.
Чому включилася громадська організація
Попри резонанс справи, саме реєстраційна частина довгий час залишалася майже непоміченою. У фокусі були прізвища, підозри, застави, забудовник, можливі збитки, укладені договори. Але питання, хто саме і на яких підставах “прошив” цю історію в реєстрі, залишалося на другому плані.
ГО «Захист оборонних фондів» звернула увагу саме на цей аспект.
Організація проаналізувала документи, звернулася до Мін’юсту та ініціювала перевірку реєстраційних дій. У результаті держава офіційно встановила порушення.
Це приклад того, що громадський контроль може давати конкретний результат. Але це також показує інше: у подібних справах державні органи мають діяти швидше і системніше, не чекаючи, поки проблему підсвітить громадськість.
Що має бути далі
Анулювання доступу нотаріусам — важливий крок. Але це ще не кінець історії.
Головне питання тепер — що буде з наслідками тих реєстраційних дій, які Мін’юст визнав проблемними.
Бо покарати реєстратора — недостатньо. Якщо сумнівний запис залишається в реєстрі, він може й надалі створювати ризики для державного майна.
Саме тому ГО «Захист оборонних фондів» вважає, що далі мають діяти уповноважені державні органи.
Держава має не лише встановити порушення, а й прибрати їхні наслідки.
Питання не лише в нотаріусах
Ця історія важлива не тільки через двох нотаріусів. Вона значно ширша.
Йдеться про великий державний актив у Києві — понад 11 гектарів землі та майновий комплекс. І тут виникає просте питання: чому такий актив роками перебував у стані невизначеності, занедбання або сумнівного використання?
Державне майно не повинно бути “нічийним”. Якщо актив належить державі, він має працювати в інтересах держави — прозоро, ефективно і під публічним контролем.
Це може бути оренда, реконструкція, інвестиційний проєкт, соціальна функція або інший законний спосіб використання. Але точно не кулуарні домовленості, не сумнівні договори і не реєстрові рішення, які потім доводиться розбирати через перевірки та суди.
Висновок
У справі Чернишова важливо дивитися не лише на гучні прізвища. Не менш важливо бачити механіку — документи, підписи, оцінки, договори і записи в реєстрі.
Бо саме там часто і починається незаконний рух великого державного активу.
ГО «Захист оборонних фондів» зробила свою частину роботи: звернула увагу на реєстровий блок справи, ініціювала перевірки і отримала конкретний результат.
Тепер слово за державними органами.
Вони мають не лише зафіксувати порушення, а й забезпечити головне — захистити державний актив, очистити реєстр від ризикових наслідків і визначити прозору модель подальшого використання майна.
Бо якщо держава не управляє своїм майном, ним починають управляти інші — часто не в інтересах держави.
ГО «Захист оборонних фондів» і надалі відстежуватиме розвиток цієї справи, аналізуватиме дії уповноважених органів та інформуватиме суспільство про результати.
