Ветеранський бізнес: програму затвердили, ключові механізми відклали
Державну цільову програму з підтримки ветеранського підприємництва на 2026–2028 роки нарешті затвердили.
Це мало б бути доброю новиною.
Особливо зараз, коли влада вже публічно говорить про можливість часткового звільнення зі служби військовослужбовців, які воюють із 2022 року.
Але після прочитання Програми виникає не відчуття готовності держави, а зовсім інше питання - що реально отримає ветеран після повернення до цивільного життя?
Не в презентації.
Не в майбутньому.
Не після чергового законопроєкту, порядку чи погодження.
А тоді, коли людина зніме форму і має знову знайти роботу, утримувати сім'ю, відкрити справу, орендувати приміщення, отримати перше замовлення і повернутися в економіку.
Закон «Про ветеранське підприємництво» прийняли ще 31 липня 2025 року. Кабінет Міністрів мав розробити і затвердити державну програму протягом шести місяців. Програму затвердили лише 4 червня 2026 року — майже через десять місяців після прийняття Закону і більш ніж через три місяці після визначеного ним строку.
І заради чого знадобився цей час?
Найбільш конкретна пряма допомога в Програмі — поворотна або безповоротна фінансова підтримка для 555 суб'єктів ветеранського підприємництва за три роки.
По 185 отримувачів на рік.
Для тих, хто її отримає, це важливо.
Але 185 суб'єктів на рік — це не відповідь на масштаб повернення великої кількості військових до цивільного життя.
Натомість Програма дуже впевнено рахує інше: 30 тисяч поінформованих осіб; три навчальні програми; 300 інформаційних заходів; п'ять інформаційних кампаній; вісім матеріалів і публікацій.
Держава вже порахувала кампанії, заходи й інформаційні матеріали. Але не порахувала, скільки ветеранів реально отримають приміщення для бізнесу і скільки отримають державні контракти.
Бо два найсильніші практичні механізми, закладені в Законі, Програма фактично відкладає.
Перший — оренда державного та комунального майна без аукціону.
Право вже записане в Законі.
Відомо, який закон треба змінити.
Визначено відповідальних: Фонд державного майна, Мінекономіки, Мінветеранів і Мін'юст.
Додаткових коштів на розроблення цих рішень не потрібно. Але законопроєкт, підзаконні акти і сам механізм заплановані лише на 2027 рік. Тобто світло по оренді має загорітися не зараз, а наступного року.
Чому так?
Чому для підготовки законопроєкту потрібен ще рік, якщо проблема вже визначена, відповідальні вже призначені, а фінансування не потрібне?
Другий механізм — зарезервовані контракти до 5% відповідних бюджетних програм.
Це міг би бути справді системний інструмент.
Грант закінчується.
Контракт дає роботу, виробництво, зарплати, податки й можливість ветеранському бізнесу розвиватися без постійного очікування нової допомоги.
Але в Програмі немає кількості майбутніх контрактів.
Немає їхньої загальної суми.
Немає переліку бюджетних програм.
Немає кількості ветеранських підприємств, які мають отримати державні замовлення.
Є лише одна законодавча ініціатива.
І вона запланована на 2028 рік.
Тобто людей, які служать із 2022 року, держава може почати звільняти вже наприкінці 2026 року.
Оренду для бізнесу вона планує врегулювати у 2027 році.
А до зарезервованих контрактів — у кращому разі підійти у 2028 році.
Це не готовий економічний маршрут повернення ветерана до цивільного життя.
Це календар відкладених рішень.
Так, у Програмі передбачено 928,86 млн гривень.
Але майже всі реальні кошти спрямовані на обмежену кількість отримувачів фінансової допомоги.
А два механізми, які могли б працювати не для сотень, а для значно ширшого кола ветеранського бізнесу, залишили на рівні майбутньої нормотворчості.
І це при тому, що проблема тут не фінансова.
Потрібно просто виконати роботу держави:
підготувати законопроєкти;
ухвалити підзаконні акти;
визначити процедури;
встановити строки;
призначити відповідальних;
відкрити реальний доступ до майна і контрактів.
ГО «ЗАХИСТ ОБОРОННИХ ФОНДІВ» готова до співпраці з Мінветеранів, Мінекономіки, Фондом державного майна та Мін'юстом.
Ми готові надати пропозиції, долучитися до робочих груп, а за потреби — самостійно підготувати проєкти необхідних нормативно-правових актів.
Тому пояснення про складність або тривалість нормотворчої роботи виглядатимуть непереконливо.
Держава вже говорить про повернення людей зі служби.
Отже, вона вже сьогодні повинна мати план їхнього повернення до економіки.
Не у вигляді кампаній і презентацій.
А у вигляді приміщень, контрактів, грошей, правил і реальних можливостей працювати.
